Минають роки, стираються дати, але є події, які назавжди залишаються болем у серці народу. Одна з них — чорна сторінка нашої історії, що відгукується тривожним дзвоном пам’яті й досі. До 40-х роковин Чорнобильської катастрофи ми знову і знову повертаємося думками до тієї ночі, що змінила світ і долі мільйонів людей.

Напередодні цієї пам’ятної дати Олександрівська бібліотека для дітей перетворилася на простір глибоких роздумів і щирих емоцій. Тут відбувся історичний репортаж «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій землі» для читачів 4 класу Олександрівської філії КЗ «Олександрівський ліцей №1» (кл. кер. Вихрист Н.В., за сприяння педагога-організатора Чипіги О.Б.).

З перших хвилин зустрічі діти занурилися в атмосферу тих далеких подій. Розповідь бібліотекаря звучала як жива пам’ять — про ніч вибуху, про місто, що заснуло й уже не прокинулося таким, як раніше, про людей, які не вагаючись стали на боротьбу з невидимим ворогом. Інтерактивна презентація допомогла юним слухачам краще уявити масштаби трагедії: кадри, факти, свідчення — усе це викликало щире співпереживання та зацікавлення. Особливу активність присутні проявили під час інтерактивної частини. У рухливій грі «Валіза евакуації» вони намагалися зрозуміти, що найнеобхідніше взяти з собою у хвилини небезпеки, відчувши, хоч і символічно, складність вибору людей, які покидали рідні домівки. Гра «Перевір себе» стала своєрідним підсумком отриманих знань — діти відповідали на запитання, міркували, робили власні висновки, вчилися бути уважними до історії.

Доповненням до заходу стала книжкова виставка «Чорнобиль: трагедія, що змінила світ». Вона відкрила перед читачами сторінки документальних і художніх видань, які розповідають про події 1986 року, долі людей і силу людського духу. Біля виставки діти затримувалися довше, перегортали книги, ставили запитання, шукаючи відповіді на складні, але важливі теми.

Фінал заходу став особливо проникливим і тихим. У напівтемряві бібліотеки діти увімкнули ліхтарики на своїх телефонах. Маленькі вогники, мов зорі, спалахнули в долонях — як символ пам’яті, вдячності й життя. Хвилина мовчання об’єднала всіх у спільному відчутті шани до героїв-ліквідаторів, які ціною власного здоров’я і життя врятували світ від ще більшої біди.