14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу , добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захищати державу.

Коли говоримо про свободу нашої країни, ми знаємо, що вона має конкретні імена та обличчя.

Сьогодні до нас в бібліотеку завітав ветеран війни, людина з бойовим досвідом - Сафронов Едуард – ветеран 72 бригади ім. Чорних Запорожців на позивний «Позитив». Добровольцем пішов на війну за незалежність України, мав тяжке поранення, перебував у процесі реабілітації і списаний за станом здоров`я. Але не відсторонився від суспільного життя. Надзвичайно активний, позитивний він продовжує зустрічі з підростаючим поколінням, розповідаючи реальні воєнні історії. Кожного року 13 березня Едуард приїздить до Мощуна, щоб вшанувати пам'ять загиблих побратимів. Саме в такому контексті відбувався щирий, щемливий, зворушливий діалог з учнями десятих класів КЗ «Олександрівський ліцей №2». Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих Героїв. Цікава розповідь ветерана спонукала дітей до запитань, відповіді на які відкривали страшні картини бойових дій. На питання дітей : «Яким був Ваш ранок 24 лютого?» ветеран сказав так : « Ми не думали, що виживемо. Ми просто знали, що за спиною Київ, відступати « не варіант». Окупанти прагнули взяти село Мощун, як стратегічну точку для прориву до Києва, але ЗСУ зупинили наступ, відтіснивши ворога за річку Ірпінь, що фактично вирішило битву за столицю. З теплотою і великою вдячністю він згадував і жителів Мощуна, які ризикуючи життям, під обстрілами приносили бійцям їжу, напої, одяг.

З повагою, шаною, теплотою боєць розповідав про своїх побратимів і посестер, які героїчно загинули. Зокрема , ветеран багато уваги приділив нашому загиблому воїну-земляку, офіцеру Зінов’єву Андрію Васильовичу, уродженцю села Бірок, позивний «Момент». Він розповів про нього як про бойового офіцера, людину, товариша і побратима. Під час зустрічі в залі бібліотеки панувала особлива атмосфера, адже кожний присутній слухав гостя з трепетом і розумінням страшного сьогодення. На закінчення зустрічі воїн-ветеран закликав молодь спілкуватися рідною мовою, дотримуватися інформаційної гігієни, шанувати всіх , хто віддав своє життя за нашу свободу.

Пам'ятаймо кожного Героя.

+3

Усі реакції:

17Наталія Шабанова, Наталія Литвин та ще 15

 Щовесни разом із пробудженням природи в українських серцях оживає слово великого Кобзаря — Тараса Шевченка. Його поезія, мов чисте джерело, з якого покоління за поколінням черпають любов до рідної землі, мови й України. Шевченкове слово — щире, мудре й проникливе і сьогодні знаходить шлях до дитячих сердець, відкриваючи перед ними красу поетичного світу.

Саме такою теплою та пізнавальною стала зустріч у Олександрівській бібліотеці для дітей, де відбувся літературний золотослів «Шевченкові перлини для дітей». На захід завітали читачі 1 класу Олександрівської філії КЗ «Олександрівський ліцей №1» (кл. кер. Подкопаєва С.В., асистент вчителя Глушина Н.Л., за сприяння бібліотекаря Штим А.С.). Під час заходу діти з цікавістю слухали змістовну та доступну розповідь про життя і творчість великого поета. Маленькі читачі дізналися, яким було дитинство Шевченка, як він любив малювати, писати вірші та як його твори стали справжнім скарбом української літератури.

Щоб знайомство з поетом було ще цікавішим, діти взяли участь у веселих рухливих іграх. Юні учасники складали емодзі за мотивами віршів, а під час вікторини відшукували предмети, пов’язані з життям поета. Особливе захоплення викликала творча хвилинка до відомого вірша «Садок вишневий коло хати»: на паперовому дереві за допомогою краплин води поступово «розпускалися» ніжні квіти, створюючи справжнє диво. Доповненням до зустрічі стала тематична книжкова виставка, на якій були представлені дитячі видання творів Тараса Шевченка, ілюстровані книги та цікаві матеріали про життя поета. Маленькі читачі з цікавістю розглядали книги, відкриваючи для себе світ шевченкового слова.

На завершення заходу діти долучилися до творчої майстерки, де кожен створив власного маленького «Кобзарика», натхненний поетичними рядками.

Захід подарував дітям багато яскравих вражень і ще раз довів: поезія Шевченка живе, надихає та об’єднує покоління. Адже його мудре слово, сповнене любові до України, і сьогодні світить нам, мов дороговказ, навчаючи добра, правди й щирості.

+5

Усі реакції:

22Ви, Наталія Шабанова, Олександр Литвин та ще 19