Малятко

14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу , добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захищати державу.

     Коли говоримо про свободу нашої країни, ми знаємо, що вона має конкретні імена та обличчя.
     Сьогодні до нас в бібліотеку завітав ветеран війни, людина з бойовим досвідом - Сафронов Едуард – ветеран 72 бригади ім. Чорних Запорожців на позивний  «Позитив». Добровольцем пішов на війну за незалежність України, мав тяжке поранення, перебував у процесі реабілітації і списаний за станом здоров`я. Але не відсторонився від суспільного життя. Надзвичайно активний, позитивний він продовжує   зустрічі з підростаючим поколінням, розповідаючи реальні воєнні історії.   Кожного року 13 березня Едуард приїздить до Мощуна, щоб вшанувати пам'ять загиблих побратимів. Саме в такому контексті відбувався  щирий, щемливий, зворушливий діалог з учнями десятих класів КЗ «Олександрівський ліцей №2». Хвилиною мовчання    присутні вшанували пам'ять загиблих Героїв.  Цікава розповідь ветерана спонукала дітей до запитань, відповіді на які   відкривали страшні картини бойових дій.    На питання дітей : «Яким був Ваш ранок 24 лютого?» ветеран сказав так : « Ми не думали, що виживемо. Ми просто знали, що за спиною Київ, відступати « не варіант». Окупанти прагнули взяти село Мощун, як стратегічну точку для прориву до Києва, але ЗСУ зупинили наступ, відтіснивши ворога за річку Ірпінь, що фактично вирішило битву за столицю.  З теплотою і великою вдячністю   він згадував і жителів Мощуна, які ризикуючи життям, під обстрілами приносили  бійцям їжу, напої, одяг.    
   З  повагою, шаною, теплотою   боєць розповідав  про своїх побратимів  і посестер, які героїчно загинули. Зокрема , ветеран багато  уваги приділив  нашому загиблому воїну-земляку, офіцеру Зінов’єву Андрію Васильовичу, уродженцю села Бірок,   позивний «Момент». Він розповів про нього як про бойового офіцера, людину, товариша і побратима. Під час зустрічі в залі бібліотеки панувала особлива атмосфера, адже кожний присутній слухав гостя з трепетом і розумінням страшного сьогодення. На закінчення зустрічі воїн-ветеран   закликав  молодь спілкуватися рідною мовою,  дотримуватися інформаційної гігієни, шанувати всіх , хто віддав своє життя за нашу свободу. 
     Пам'ятаймо кожного Героя.