"Згадайте нас - бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно."

     Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.                  Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, і пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця найбільшої трагедії ХХ століття у  районній бібліотеці для дітей  відбулася історична година - пам’яті  «Літопис нашої біди». На заході були присутні читачі-учні 5-а класу Олександрівського НВК КЗ «Олександрівське НВО №2»

  Захід розпочався відеофільмом « Пам’яті голодомору дітей України».

    Зі слів ведучої заходу Рули С.І. звучали страшні факти, що нагадали присутнім про  нелюдські випробування, які випали на долю українців. Щохвилини з вересня 1932 по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб, щогодини – більше 1000, щодня – понад 24 тисячі. За десять місяців Україна втратила майже чверть свого населення. В голодомор, за оцінками дослідників, померло від 7 до 10 мільйонів чоловік. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду – діти.

       Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. Свідченнями очевидців про голодомор поділилась  з присутніми  – працівник бібліотеки Людмила Онда. Також вона   зазначила, що в історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця, підкреслила, що моральний і громадянський обов’язок молодого покоління – це гідно вшановувати пам'ять жертв від трьох голодоморів в історії нашої держави. Вона звернула увагу присутніх на книжкову виставку «Пам’ятаємо про Голодомор», де представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій.   Наприкінці заходу присутні вшанували пам'ять померлих хвилиною мовчання і запалили «Свічку пам'яті», а також перейняли досвід канадських освітян українського походження – започаткували традицію дарувати паперові жовто – сині незабутки, як символ пам’яті жертв Голодомору.  Діти власноруч виготовили квіти і обклеїли на мапі Олександрівського району всі населені пункти з кількістю померлих від Великого Голоду.

         Працівники бібліотеки закликали дітей долучитися до Всеукраїнської акції « Запали свічку», яка буде проходити 23 листопада о 16 годині, щоб довести усьому світові, що ми пам’ятаємо та не маємо права забути всіх несправедливо загиблих у роки Голодомору 1932-1933 років.